Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з розповіддю Лілія Бабінцевої.
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з розповіддю Лілія Бабінцевої.
2 вересня, у день народження Одеси, відбулося урочисте вручення щорічної муніципальної премії Одеського міського голови «Культурна столиця» діячам культури та мистецтва.
З ініціативи міського голови, одеською міською радою було прийнято рішення започаткувати з 2017 року проєкт - щорічну муніципальну премію Одеського міського голови «Культурна столиця» для преміювання діячів культури Одеси, які своєю творчістю та громадською діяльністю роблять величезний внесок у розвиток культури нашого міста.
Сьогодні немає такого континенту, куди б не потрапляли номери газети "Всесвітні одеські новини". У 1990 році, коли вийшов перший випуск, можна було помістити на газетній шапці слова "відроджене видання": вісімдесят з гаком років тому, послуживши місту вірою і правдою третину століття, припинили своє існування "Одеські новини". Але ж не всесвітні - можуть мені заперечити. Як сказати! Кореспонденти у тієї газети були всюди: так, спецкором до Лондона 1903 року "Одесские новости" послали Корнія Чуковського, а в Італії для них писав Володимир Жаботинський.
"Всесвітні одеські новини" не відмовляються від такої спадщини. Але не будемо лукавити: ми відкрили зовсім нову газету. Інший час - інші завдання. Уже недостатньо інформувати читачів про всі події у світі (це роблять багато видань) - важливо об'єднати їх навколо благородної і близької всім ідеї. І така ідея знайшлася: це відродження Одеси. Реальним інструментом для цього і стали "Всесвітні одеські новини" - орган Всесвітнього клубу одеситів.
Згадаймо, що Одеса, заснована 1794 року на місці зруйнованої турецької фортеці, виникла як місто багатонаціональне, де росіяни, українці, євреї, французи, болгари, вірмени та представники багатьох інших націй створили неповторну спільноту людей, виробивши не тільки своєрідний стиль життя, а й особливу одеську мову. Навіть найважчі роки не змогли зруйнувати цю спільність, і сьогодні Одеса, на щастя, залишається островом у морі міжнаціональних конфліктів. Тому так важливо зберегти дух Одеси.
Одесити завжди і всюди залишалися патріотами свого міста. У Кишиневі та Єрусалимі, у Нью-Йорку та Мельбурні вони створювали одеські земляцтва. Різноманітні причини, що спонукали мешканців Одеси в різні часи виїхати в ближнє або далеке зарубіжжя. Але куди б одесити не потрапляли, їх завжди цікавило, як живе рідне місто, що нового в Одесі. І газета "Всесвітні одеські новини" допомагає колишнім землякам отримати повну і достовірну інформацію про життя міста - економічне, наукове, культурне. Представляє творчість одеських письменників, художників, музикантів. Розповідає читачам "там" про можливості інвестицій у міське господарство, читачам "тут" - про життя одеської діаспори. Слугуючи поштовим мостом через континенти, публікує статті, оповідання, вірші, листи читачів, рекламу.
А ще "Всесвітні одеські новини" нагадують: наше місто перебуває в тяжкому стані. Як Атлантида пішла під воду, так Одеса, на жаль, може зникнути з лиця землі. Перешкодити цьому здатна тільки рішучість одеситів допомогти рідному місту, місту своїх предків. Я впевнений, Одеса відродиться - якщо, звичайно, їй активно не заважати.
Усі знають: одесити немислимі без гумору. Переконаний, що і газета повинна мати цей фермент життєстійкості. Ось тільки один приклад. Коли газета народилася, колеги-журналісти стали нас лякати: мовляв, "Всесвітні одеські новини" називатимуть за першими літерами "ВОН". І ми подумали: он так он. Так багато ще потрібно гнати з нашого суспільства - і корупцію, і хамство, і невігластво. А залишатися повинні доброзичливість та інтелігентність, благодійність і любов до рідного міста.
"Всесвітні одеські новини" не служать жодній партії. Вони прагнуть втілити гасло, придумане колись драматургом Георгієм Голубенком: "Одесити всіх країн, єднайтеся!"
Євген Голубовський
Беззмінний Шеф-редактор "Всесвітніх одеських новин",
беззмінний віце-президент ВКО
У день 229-річчя улюбленої Одеси Всесвітній клуб одеситів радий повідомити про відкриття філії ВКО в місті Нью-Йорк, США!
Декларація філії Всесвітнього клубу одеситів у Нью-Йорку:
Об'єднуючи серця, з'єднуючи континенти: наша місія у збереженні спадщини Одеси.
З днем народження, улюблена Одеса!
"З Одеси можна виїжджати, можна виїхати назавжди, але сюди не можна не повернутися", - говорив беззмінний Президент ВКО Михайло Жванецький. Підтвердження його слів - у величезній кількості привітань нашому місту від одеситів з усіх країн світу. У кожному з них - любов, підтримка і побажання миру! Невелику частину привітань надаємо Вашій увазі
Олексій Семенищев... пішов у вічність...
Істинний одесит, найвідданіший член Всесвітнього клубу одеситів, справжній майстер слова, звуку, музики слова, улюблений друг і надійний співавтор...
Невиправна втрата для Одеси, для всіх нас...
"Є місто, яке я бачу уві сні.
О, якби ви знали, яке дороге..."
Вечір останньої середи літа 2023 року гості ВКО провели в компанії творчості членів Всесвітнього Клубу Юних Одеситів!
Софія Євсегнєєва, Поліна Коломієць, і Артем Борисов прочитали свої нові нові твори. Свій вірш Поліна присвятила Одесі до дня її 229-річчя
Моє подвір'я
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні разом з "Вечіркою" публікуємо розповідь Тамари Коленко.
Живемо далі...
Світлій пам'яті Євгена Михайловича Голубовського...
Обережно взяла в руки годинник батька. Браслет на кілька ланок більший, ніж потрібно. На татові він теж бовтався в останні місяці. Але він не випускав годинник і телефон із рук. Дзвінків ставало дедалі менше, зовсім не стало, і телефон, у якийсь момент розрядившись, залишився кинутим, непотрібним. А в годинник батько до останнього вдивлявся. Я запізно подивилася, чи не зупинився хід, як буває в книжках. Ні, він байдуже відстукує далі. Тепер на моїй руці.