Презентація Альманаху "Дерибасівська-Ришельєвська" № 95

Пам'яті Євгена Михайловича Голубовського присвячено ювілейний номер нашого Альманаху. Євгену Михайловичу присвятили свої твори і виступи учасники Презентації "Дерибасівської-Ришельєвської", що відбулася вчора у Всесвітньому клубі одеситів. Євген Голубовський уперше незримо був присутній на представленні свіжого номера Альманаху.

"Як і багато фундацій, родин, співдружності, останнім часом ми зазнали жорстоких і безповоротних втрат, підтвердивши тим, що всі негаразди - епідемії, катастрофи, війни - обирають собі на здобич тих, без яких нам, тим, хто лишиться, або зовсім не можна, або болісно вдається... Впевнений, що, як і матеріали Олега Губара, спадщина Євгена Голубовського буде й надалі на сторінках альманаху. Особливу надію я і редколегія покладаємо на Анну Голубовську - доньку Валентини та Євгена, талановитого фотохудожника і душевного патріота Одеси. А редколегія нині у нас така: Євген Голубовський, Олег Губар, Євген Деменок, Іван Ліптуга, Михайло Пойзнер (заступник редактора), Альона Яворська. Будемо продовжувати...",- написав Фелікс Кохріхт у редакційній колонці Альманаху. Цю ж тему він продовжив у своєму виступі на Презентації.

Фелікс Давидович надав право вступного слова директору ВКО, автору Альманаху Григорію Ісааковичу Барацу, потім представив авторів останнього номера, багато хто з них поділилися спогадами про дружбу з Євгеном Михайловичем, його наставництво та приклади прояву його мудрості. Анна Міхалевська, Майя Дімерлі, Анна Стремінська, Інна Квасівка, Анна Маліцька, Людмила Шарга, Владислав Китик, Тетяна Щурова, Юлія Женевська, Анатолій Горбатюк, Михайло Пойзнер, Іван Ліптуга та навіть Євгеній Деменок (за відеозв'язком із Праги) виступили перед гостями ВКО в цей вечір. Повний відеозапис Презентації дев'яносто п'ятого номера Альманаху "Дерибасівська-Ришельєвська" ви побачите в передачі Фелікса Кохріхта "Діалоги на Ніжинській", яка вийде найближчим часом. А сьогодні ми поділимося з Вами початком цієї зворушливої зустрічі та чудовими віршами Людмили Шарга та Анни Малицької, що прозвучали на ній.

Людмила Шарга

Что нам стоит дом построить,
нарисуем – будем жить
Михаил Танич

На руинах древней Трои,
иль над пропастью во ржи
мы с тобою дом построим,
если только будем жить.
Палимпсестом на руинах,
если что не так – сотрём
память, клёкот журавлиный,
телефонный трэш и трёп.
Конь копытом землю роет,
благородство не в чести.
Что нам стоит мир построить,
что им стоит мир снести.
Были предки-кроманьонцы,
сплыли мифы-миражи,
нарисуем дождь и солнце,
нарисуем смерть и жизнь.
Если Шлиман, будет Троя,
Моцарт – яд, и кто ж виной?
Рядом кони землю роют:
Бледный, Рыжий, Вороной.
Аут Цезарь – аут нихель,
грудь в крестах, мозги – в кустах…
В небесах летают «миги»,
и «герань» – не о цветах.
Девы дивные – сирены
молчаливы и мрачны,
вой сквозь кожу,
вой сквозь стены –
не спасают две стены
ни от воя, ни от своры
злобных жертвенных овец.
Волоокая Пандора
распахнула свой ларец.
Свежей кровью сшит и скроен
воцарится новый мир,
кто-то новый пир устроит
на крови – avec plaisir.
Аватар десятой Трои –
свет над пропастью во лжи.
Что нам стоит дом построить,
было бы кому в нём жить...

****************

Анна Маліцька
Людина й крила

Наш зримий світ – всуціль війна та відчай.
Хитаються порожні небеса.
Їм віддана моїх машин краса…
Якби я мірив шлях середньовіччя,
Й у ті часи обрав би бути вічно
Поміж людьми. Хоч їх не колисав
Широкий небосхил; і, певно, сам
Дивився би зіркам в прозорі вічі,
Я звів би в небо камʼяний собор
Як мрію висоти, як вір мірило.
Бо на віки в синяві корогов:
Коли ти серед хмар розкрив вітрила,
І коли там, здавалось, сяяв бог, –
Усе було лиш про людину й крила