Я ЗАБИРАЮ КРИК ОБРАТНО
…За продолжение жизни мы платим старостью. За старость платим смертью…
Кто виноват, что все так дорого?
За право повидать, как взрослым станет сын, услышать, что он скажет, я должен был болеть, лечиться, кашлять. Но я обязан был увидеть другую жизнь. Отели, яхты, переполненные магазины.
Автомобили, лезущие друг на друга, японский рыбный рынок, греческие острова – как бы увидел, если бы не постарел?
Я много дал. Я дорого купил. Я заплатил годами, силой, остроумием. Женщинами. Красотою ранней смерти, столь любимой у нас в стране.
Я выбрал путь труднее. Я старел, седел, ушел из ежедневного употребления, из популярности. Я отдал все, чтоб только посмотреть: газеты, спонсоры, помады, памперсы, суды присяжных… Пришел, увидел, посмотрел...
А этот вопль: «Я не хочу быть стариком»?! Ну что же, стой в очередях советской власти, ищи еду, лекарства. Отсиди за анекдот… Ты был на минном поле. Ты проскочил. Всё позади.
О Господи! Прости. На самом деле, извини. Я серьезно – прости! Я забираю крик обратно.
Я прошу там наверху не обижаться. Дай мне обратно! Дай сюда! Есть разница. Тогда я был специалистом. С той жизнью мы на равных. И кто кого когда имел…Сейчас смотрю, пишу, перемещаюсь, но не лезу в жизнь.
Поглаживаю по головке тех идиотов, кричащих моим голосом: «Я не хочу быть стариком!»
Т-с-с… Успокойся. И не надо.
Михаил Жванецкий
Повний текст цієї чудової мініатюри Михайла Жванецького ви зможете прочитати у новому випуску газети "Всесвітні одеські новини", що вийшов 6 марта к 90-летию со дня рождения Михаила Жванецкого!
У Колонці редактора Наталія Бржестовська окреслила основні теми нового номера ВОН: «На порозі – весна 2024-го. 24 лютого виповнилося два роки від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Два роки! Але звикнути до цього неможливо. Важко навчитися жити поряд із війною, пропускати через себе біль. Два роки війни нас змінили. Ми менше сміємось. Ми навчилися ненавидіти, відчуваємо велику злість, досаду і намагаємося не збожеволіти від гніву. Навіть коли настає відчай, ми ховаємо його глибше, вчимося бачити у сутінках військових буднів світло, добро, красу.
Ми віримо в нашу перемогу, підтримуємо близьких, тих, кому важко та погано. Кожне покоління людей проходить свій життєвий шлях, набуває досвіду, знань. І ми знаємо, що треба жити далі, добре робити свою справу та намагатися не втрачати надію, віру та душевний спокій. Після нічних тривог та атак ми слухаємо новини, відстежуємо події, ситуацію на фронті. А потім, коли не в силу говорити про війну і політику, йдемо до моря, ближче до природи і глибоко дихаємо. Якщо довго дивитись вдалину, перестаєш розуміти, як у такому чудовому світі можна займатися війною. Але нас не питали, коли нападали, коли прийшли, щоб забрати у нас наші життя, нашу землю, наше майбутнє. Давайте не питати, чому, давайте не стогнати, за що. Давайте запитувати: що я можу зробити для своєї країни, свого міста, своїх співгромадян. Тому що найтемніше перед світанком. А він, світанок, незабаром почнеться. І ми маємо до нього готуватися. Нашим дітям потрібна Батьківщина, а вони мають бути потрібні їй.
Давньоримському імператору Марку Аврелію належить вислів: «Роби, що маєш, і будь, що буде». Якщо бути точним, його слова звучали: «Роби, що повинен. І станеться, що судилося». У цих словах велика мудрість і глибоке значення.
Але ж у нас, одеситів, є свій мудрець. 6 березня йому виповнилося б 90. Він трохи не дожив до свого ювілею, мав свій план на життя і на смерть. Але він нам залишів свої поради та напуття. Читаємо та перечитуємо Жванецького, який знімає пилину з вічних питань та гірких істин. І відкривається глибина життя…».
Дякуємо Віце-президенту ВКО Валерію Ісааковичу Хаїту і члену Президентської ради ВКО Анатолію Ісааковичу Горбатюку за теплі спогади про Михайла Жванецького!
Зворушливі спогади про незабутнього члена ВКО Олексія Семенищева створила поет Людмила Шарга.
Письменниця Анна Міхалевська поділилася своєю рецензією на книжку Олександра Закерничного "Записки добровольця", презентація якої відбулася у ВКО. А студійці Літературної студії при ВКО "Зелена лампа" порадували читачів своїми новими творами.
Керівник Джаз-клубу ВКО ім. М.Голощапова Олена Шевченко створила детальний життєпис Джаз-клубу в перший рік його життя та презентувала новий проект Художнього керівника Джаз-клубу ВКО ім. М.Я.Голощапова Олексія Петухова "Джазова академія"!
Багато цікавого ви знайдете в розділах "Щоденник війни", «Там, де затихає тривога», «З фондів Одеського літературного музею", "Вогні рампи", «Територія любові» і «Путьові замітки», які допоможуть вам усвідомленіше здійснювати прогулянки бульваром Жванецького.
Щиро дякуємо члену Всесвітнього клубу одеситів Олександру В'ячеславовичу Сиваку - керівнику компанії ТМ Strateg - виробник дитячих іграшок"за допомогу у виданні газети!
Ознайомитися зі свіжим номером газети "Всесвітні одеські новини" можливо в Читальному залі Всесвітнього клубу одеситів, в електронному вигляді газета доступна за посиланням: https://odessitclub.org/
«…Если Михал Михалыч кому-то и служил, то только своему таланту. И талант ему за это платил сторицей. Это именно талант за него писал, говорил, выступал на сцене, прославлял жизнь, дерзил сильным мира сего, радовал публику, покорял женщин, множил друзей, сеял добрые чувства. И когда автору закрывали рот, его талант тоже не замолкал ни на минуту. Он продолжал свое благородное и бесстрашное дело. И при этом год за годом, том за томом и концерт за концертом пел веселый гимн человеку, помогая ему хоть как-то мириться с несовершенством мира.
В последние годы Михаил Жванецкий, оставаясь невероятно актуальным, заговорил и о вечном. А с кем говорят о вечном, я думаю, вы догадываетесь.
«Отодвинули облако и спросили: − Ты ее любишь?
− Да…»
Не знаю, как для вас, а для меня в этом «Отодвинули облако и спросили…» − вся гениальность автора. Я бы и книгу воспоминаний о Жванецком предложил назвать: «Отодвинуть облако…»
Будем помнить. Не забывая…». Валерий Хаит
Завжди неподалік,
Ваш ВКО