З ЮВІЛЕЄМ!
АНАТОЛІЙ ГЛУЩАК: ЖУРНАЛІСТ, ПЕРЕКЛАДАЧ, КОМПОЗИТОР

Сьогодні виповнилося 85 років Анатолію Степановичу Глущаку. Ми обидва – з минулого віку. Про нас ще кажуть – діти війни. Скоріш – її пасинки. А по-перше – ми сини своїх батьків та матусь. В мене вони – з Одеси, у Толі – з Хмельницької області, де він народився 8 січня 1939 року у селі Писарівка. Обоє ми перші роки провели в евакуації. Починаючи з кінця 50-х наші долі йшли поруч в аудиторіях Одеського університету імені Мечникова, на філологічному факультеті, що тоді був у провулку Маяковського. Я вчився на заочному відділку російського відділення, а він – на очном українського.

Невдовзі він згадував тих, хто вчився з ним чи раніше-пізніше – та майже усіх я знав. Бо вони, як й Глущак, з часом стали відомими діячами сучасних літератури, мистецтва, науки. Назву тільки Володимира Яворівського, Бориса Дерев'янка, та нашого ювіляра. З ними – зовсім молодими журналістами починали у одеській молодіжці «Комсомольське плем'я», а потім у інших газетах, зокрема у «Вечірній Одесі» та «Чорноморській комуні». На сторінках Українських Вікіпедії та Літературної енциклопедії ви знайдете весь перелік багаторічного служіння Анатолія Степановича Глущака, члена Національних Спілок - письменників та журналістів, лауреата Літературних премій.

Я ж зараз окремо розповім про одну, на мій погляд, основну рису його натури: він глибоко відповідальна та порядна людина, він не змінює ідеалам та базовим принципам, які вибрав для себе ще в молоді роки. Я можу говорити про це, бо знав Анатолія і у зрілі роки, коли він очолював Одеське видавництво «Маяк» у дуже складні роки. Завдяки його принциповості та авторитету тоді побачили світ збірки молодих письменників та поетів, які потім стали відомими не тільки в Україні, а також вийшли твори несправедливо забутих авторів.

Але головним творчим ділом Анатолія Глущака на все життя стали переклади на українську мову творчості видатних та яскравих зарубіжних поетів. Серед мов які відчуває, як рідну - польська та інші слов'янські. Він склав та видав авторську антологію перекладу поетичних творів «Польський літературний вітраж». Останні переклади – вірші видатного поета сучасності, лауреата Нобелівської премії з літератури Віслави Шимборської

Є у Анатолія й збірки власної поезії – вони відомі читачам та вивчаються літературознавцями.

Творча та людська доля звела його з Борисом Нечердою – одним з творців сучасної української поезії, творчість якого та й життя обірвалися занадто рано. В нашому альманасі «Дерибасівська – Рішельєвська» Анатолій Глущак присвятив другу розділ, в якому є вірші поета, його портрет, створений Володимиром Кабаченко та стаття, яку автор назвав «Феномен Нечерда». І ремарка – «Далі буде».

Про поета, перекладача, журналіста, на жаль коротко, ми вже розповіли, але у назві публікації він названий ще й композитором. Не шукайте пісень та опер на його музику – вона є, але живе у тиші шахових партій і комбінацій, творцем яких також є Анатолій Глущак. Спеціалісти говорять, що вони завжди оригінальні, винахідливі та поетичні. Як притаманне творчій людині.

Давнього автора, а з недавня – члена редколегії поздоровляють журналісти та читачі альманаху «Дерибасівська – Рішельєвська», а вони (ми) живуть не тільки в рідному місті, в Україні, а по всьому світі.

Фелікс Кохріхт, редактор альманаху «Дерибасівська – Рішельєвська».

ВСЕСВІТНІЙ КЛУБ ОДЕСИТІВ ВІТАЄ АНАТОЛІЯ ГЛУЩАКА З ЮВІЛЕЄМ ТА ЗАВЖДИ – НЕПОДАЛІК!