Віталія Бабущак

*     *     *     *     *

Дні «крадуни», усмішку однімають,
І пражать болем, буцім батогом.
В ці злі часи безсиллям захлинаюсь
І тіло наче скуте ланцюгом.

Здається, все пропало, «миші з’їли».
Втрачають сенс майбутні добрі дні.
Їх ніби ціанідом отруїли,
А що лишилось – те дали мені.

Залізти б в шафу, і сховатись тихо,
Закрити двері, викинути б ключ…
І там сидіти…поки пройде лихо,
Аби лиш з ним не битись власноруч.

В ці «чорні» дні, так хочеться до мами,
Щоби вона їх геть десь відвела,
Щоби зігріла теплими словами,
Щоб захистила від страху і зла.
Дні «крадуни», страшать мене і досі,
І все здається, що не стане сил,
Щоб їх здолати; Але кожен досвід -
Найкраще кріпить неприкритий тил.

3/02/22 р

*     *     *     *     *

Світанок йде, приходить ніч
Сльозами віск стікає з свіч
І б’є об бронзу било навсібіч…
Цей монотонний дзвонів дзвін
Біжить за нами навздогін…
Біжить крізь ніч, крізь трупи міст-руїн.
І храм стоїть самотній знов…
Знов проливають нашу кров
Ікони плачуть знову з стін церков.
Не тиха знов вкраїнська ніч,
Летять ракети навсібіч…
І ми зі смертю знову віч-на-віч.
Заснула доня на руках,
Від вибухів трясеться дах,
Але в її очах відсутній страх.
В ім’я і сина і отця,
Ми віддамо наші серця,
Але стоятимем тут до кінця.
До переможного свого кінця.

27 березня 2022

Стихи поэтов Одессы на нашем сайте по ссылке: http://odessitclub.org/index.php/novosti-i-publikatsii/dnevniki-vojny/poeticheskij-dnevnik-vojny