1945–2015. Одеса – Елізабет-Сіті
Заснований в 1794 р. Елізабет-Сіті …
Wikipedia
…історію Одеси як міста прийнято відлічувати з 1794-го року...
Вікіпедія
Дивовижні бувають в житті збіги : два міста, розташовані в різних півкулях, віддалені один від одного на майже 9000 км, якимось містичним чином виявилися пов'язаними завдяки трагічній долі одного одесита.
А почалося усе, як це часто буває у Всесвітньому Клубі Одеситів, з листа колишнього одесита, що живе нині в Америці, учасника Другої світової війни Іллі Поварчука, 1919 року народження., який 04.04.2013 р. написав на сайт Клубу www.odessitclub.org.
Він готував для видання російською мовою матеріал про свого близького друга льотчика Валентина Левіна, разом з яким закінчив у 1937 році Одеську середню школу № 35 (Після революції 1917 р. і аж до початку війни 1941 р. – при Радянській владі – дуже часто імена в побуті відрізнялися від їх написання в офіційних документах. Героя нашого розслідування рідні і близькі називали Валентином, хоча в офіційних документах значилося ім'я Владимир). Інформація про те, як воював Валентин, і як загинув в січні 1945 року, була мінімальною. Відомо було тільки, що він загинув, виконуючи спеціальне урядове завдання.
Після повернення з фронту, Ілля Поварчук зустрічався з матір'ю Левіна. Вона розповіла йому про те, що в останні роки війни син брав участь в переправленні американських літаків із США в СРСР. Загинув Валентин під час авіакатастрофи, рятуючи американського льотчика. Ілля Поварчук згадує, що мати показувала йому лист англійською мовою з висловлюванням вдячності, і що він був нібито від Президента США.
Це була уся інформація від матері, і було це в далекому 1946 році. Точної адреси, де жила сім'я Левіних (мати і другий син), і де могли зберегтися якісь документи, Ілля Поварчук не пам'ятав.
Цією історією зацікавився Ігор Комаровський, дослідник-архівіст, який займається історією репресій в колишньому Радянському Союзі, а також увічненням пам'яті загиблих на фронтах Другої світової війни, і який до цього провів декілька вдалих розслідувань (див. Інтернет-досьє у кінці статті).
Почавши розслідування, Комаровський проглянув усі томи Книги пам'яті загиблих в роки Другої світової війни по Одеській області – відомостей про Валентина Левіна там не виявилося.
Було відомо (з Інтернету), що секретна траса, по якій в СРСР було доставлено по ленд-лізу 8000 літаків, йшла через Аляску. Там на аеродромі американського містечка Фербенкс управління і відповідальність переходили до російських льотчиків.
Слід зазначити, що перегонка літаків, отриманих по ленд-лізу була строго засекречена як в Радянському Союзі, так і в США, тому спочатку було зрозуміло, що труднощів попереду багато.
Ігор Комаровський розпочав з Чукотки, куди відразу ж після Аляски потрапляли літаки. У Книзі Пам'яті Чукотки наведені дані про загиблих льотчиків під час цих перегонів. Льотчика по прізвищу Левін в книзі не було.
Потім 19 березня 2013 р. було звернення у бібліотеку університету Фербенкса. Вже 20 березня була отримана відповідь такого змісту: «Прочитали запит з великим інтересом, проте потрібних відомостей не виявили». Порадили звернутися в Національний архів США, відповідь з якого свідчила: «Оскільки невідомий номер літака, дата і місце падіння, то в цьому випадку пошук неможливий».
Оскільки Ілля Поварчук згадував про нібито отриманого матір'ю Левіна листа від Президента США Франкліна Делано Рузвельта з вдячністю за врятованого американського льотчика, то було прийнято рішення звернутися в Президентську бібліотеку-музей, але на жаль! – відповідь також була негативною.
Здавалося б, безвихідь. І ось удача! Після чотирьох місяців з початку розслідування, у кінці червня 2013 року, вдалося знайти нову адресу, по якій проживала сім'я Левіних. На той час за цією адресою проживали рідний брат Валентина – ветеран війни Савелій і його донька Тетяна.
Після розмови по телефону з Савелієм і Тетяною Ігор Комаровський зустрівся з ними (Савелій, якому у момент зустрічі з Ігорем Комаровським було 93 роки, через деякий час пішов з життя) і отримав декілька дуже важливих архівних матеріалів, які дозволили направити розслідування по іншому шляху. Стало зрозумілим, що Валентин Левін був льотчиком Військово-морського флоту.
З сімейного архіву Левіних вдалося отримати декілька фотографій:
- фотографію курсанта Військово-морського авіаційного училища Валентина Левина 1937 року;
- фотографію братів Левіних (Валентина і Савелія);
- довідку з Народного Комісаріату Військово-морського флоту на адресу матері Валентина Левіна про смерть сина.
Валентин Левін.
1937г. 
Брати Левіни: Валентин і Савелій 
Довідка з Народного Комісаріату Військово–морського флоту
Отримані нові дані після чергового звернення Комаровського в Президентську бібліотеку-музей Франкліна Делано Рузвельта і в Національний архів США дозволили з'ясувати подробиці участі капітана Валентина Левіна у виконанні спеціального урядового завдання.
З Президентської бібліотеки-музею Франкліна Д. Рузвельта листом від 22 липня була отримана відповідь з наступною інформацією (посилання текст відповіді англійською):
1. Згадана книга Ocean Bridge : The History of the RAF Ferry Command, автор Карл А. Крісті, де говориться про катастрофу 11.01.1945 літака Catalina PBN - 1, бортовий номер 02915 при вильоті з Елізабет-Сіті, штат Північна Кароліна.
2. У цьому ж листі наводиться список загиблих
Повністю лист з Президентської бібліотеки-музею Франкліна Д. Рузвельта, що включає і текст листа Ігоря Комаровського поміщено в інтернет-досьє .(тексти англійською мовою).
Повторне звернення в Національний архів США з повідомленням нових даних привело до отримання 27 серпня 2013 року роздруку радіопереговорів екіпажу у момент катастрофи, де і наведено прізвище капітана Левина. Листи помічені підписом «конфіденційно» («таємно»). Інших матеріалів, пов'язаних з аварією літака, не було виявлено.
Завдяки архівістові Президентської бібліотеки-музею Франкліна Делано Рузвельта Уільяму Баеру (William Baehr), який взяв активну участь в розслідуванні, стало відомо, що літак-амфібія "Каталіна", на якому загинув Валентин Левін, піднявся з аеродрому містечка Елізабет-Сіті в штаті Північна Кароліна (США).
Свідоцтво про смерть Левіна
У екіпажі льотчика Чикова штурманом був Валентин Левін. Катастрофа сталася незабаром після зльоту. Літак впав у річку. Окрім радянського екіпажа, на борту був радист Королівських ВПС (див. Інтернет-досьє).
Архівіст вивів дослідника І. Комаровського і на ряд матеріалів американської преси, що стосуються літаючих човнів «Каталіна». Всього ж в СРСР було поставлено із США 185 літаків «Каталіна».
Передача американських літаючих човнів «Каталіна» на діючі флоти почалася влітку 1944 року. Їх перегонка була організована таким чином. Літаки приймалися в США в місті Елізабет-Сіті (штат Північна Кароліна) радянськими морськими льотчиками авіагрупи спеціального призначення.
Для Чорноморського флоту і полярної авіації Головного північного морського шляху було виділено 59 машин. Їх перегонка здійснювалася шістьма екіпажами таким маршрутом. Із США літаки слідували через Пуерто-Ріко, Тринідад, Бразилію, Гамбію, Марокко, Туніс, Єгипет, Ірак у Баку, а звідти – в Севастополь. Перегін одного літака по цій трасі займав близько 100 годин.
226 лютого 2014 р. прийшла відповідь з архіву Військово-морського флоту Росії (Гатчина, Ленінградська обл.) на запит І. Комаровського про Левіна.
У кінці квітня 2014 року від родичів Левіних з Москви були отримані знімки з Донського кладовища, на якому поховані останки Валентина Левіна, загиблого в січні 1945 року в США.
19 червня 2014 року Клубом було відправлено листа мерові Елізабет-Сіті з проханням відшукати в місцевих архівах і бібліотеках замітки, кінохроніку або фото, що відносяться до періоду перебування радянських льотчиків в Елізабет-Сіті. Повністю лист мерові розміщений в інтернет - досьє.
Поки ми чекали на відповідь від мера Елізабет-Сіті, на початку весни 2015 року було виявлено в Інтернеті групове фото радянських і американських льотчиків, зроблене на аеродромі Елізабет-Сіті в 1945 році. Його супроводжувала стаття від 26 липня 2014 р. американського журналіста Джефа Хэмптона (Jeff Hampton), яка була опублікована в інтернет-газеті PilotOnLine.com
Авіагрупа спеціального призначення на базі в Елізабет-Сіті (США), літо 1944 року
"…11 січня 1945 р. гідролітак піднявся в темряві в повітря з бази берегової охорони в Елізабет-Сіті. Його пілотував військовослужбовець Королівських канадських повітряних сил, і на борту було ще 8 інших льотчиків. Пункт призначення: Росія.
Маршрути перегону літаків, отриманих по ленд-лізу "Каталіна" із США в СРСРНезабаром після підйому в повітря літак нахилився вниз і впав в річку Пасквотенк, при цьому загинули п'ять з тих, що знаходилися на борту. Пілот і ще троє вижили.
Минулого місяця члени клубу з українського міста Одеса, плануючи святкування 70-ої річниці закінчення Другої світової війни, звернулися до влади Елізабет-Сіті з проханням повідомити більше про ту ніч. Одним із загиблих був капітан Валентин М. Левін з Одеси.
Влада міста вивчила цей випадок і планує послати листа з деякими деталями одеситам.
Таким чином, ще до отримання відповіді мера ми вже знали про його реакцію на наше звернення. (Повний текст статті журналіста Джефа Хемптона – на англійській і російській мовах – див. в Інтернет-досьє).
Ось так, завдяки одній людині, одеситові Валентину Левіну, виявилися два міста в різних півкулях, які пов'язані незримим мостом через океан.
Історія долі льотчика, капітана Валентина Левіна, одесита - ще одна ілюстрація того, що наш Клуб недарма названий Всесвітнім. Одесити були, є і будуть завжди і скрізь!
Леонід Рукман,
директор Всесвітнього клубу одеситів
Повністю матеріал про розслідування (англійською мовою) можна подивитися ТУТ
P.S. Історія про В. М. Левіна ще не закінчена, ще чекають відповіді на багато питань, проте основне розслідування можна вважати завершеним.
Інтернет-досьє:
Стаття американського журналіста Джефа Хемптона російською мовою
Стаття американського журналіста Джефа Хемптона англійською мовою
Лист мерові Елізабет-Сіті (текст англійською мовою)
Документальне відео про «літаючі човни»
Надсекретний проект «Zebra» і розслідування Всесвітнього Клубу Одеситів