Осінь. Пора підбивати підсумки, пора збирати врожай. За півтора місяці після літньої відпустки ми збиралися 20 разів. Про це та багато іншого йшлося на засіданні Президентської ради ВКО у складі: В. І. Хаїта, Л. М. Рукмана, С. Р. Гриневецького, А. І. Горбатюка, Г. І. Бараца, К. М. Соколецької, О. С. Суслова, що відбулась 10 жовтня.
На початку року, вже військового, Євген Голубовський запропонував публікувати на сторінках газети "Вечерняя Одесса" оповідання-спогади під умовною спочатку назвою «Де ця вулиця, де цей будинок?»."Сподіваюся, кожен розділ буде в газеті, заголовок - адреса, а потім усі глави вийдуть книгою", - написав він до редакції.
Так з'явилася у «Вечірній Одесі» рубрика «Мій двір», і одразу в редакційному портфелі «вишикувалася» черга з оповідань читачів. Рубрика — одна із найпопулярніших досі. І ця ідея Голубовського, як і всі колишні (романи-буриме в газеті пам'ятаєте?), виявилася живучою, затребуваною. Скільки б він ще придумав і запропонував газеті цікавого…
Не стало креативної, талановитої, життєлюбної людини, нашого генератора ідей.Сьогодні автор проекту — у проекті з розповіддю про свій двір, яка неодноразово згадується у книгах Євгена Голубовського.
Так ми згадуємо та згадуємо колегу, друга, Почесного громадянина улюбленого ним міста.
Большого, многое за свою жизнь сделавшего человека каждый знает со своей стороны.
Я не застал его знаменитых журналистских лет (о работе его в «Вечерней Одессе» ходят легенды), не ходил к нему на эфиры в годы его занятия тележурналистикой, не посещал заседаний секции книги при Доме учёных.
Авторський проект Фелікса Кохріхта «ДІАЛОГИ НА НІЖИНСЬКІЙ» з програмою «ПРО ЮРУ, ПРО ДЖАЗ та й ПРО НАС…»
Всі, хто зараз приймає участь у цій програмі, розуміючи унікальність талану та особистості Юрія Кузнецова, мали рідку вдачу знати його багато років не тільки, як видатного діяча мистецтва, але як дотепну, сердечну, самовіддану людину.
Дорогие друзья! Вынуждены сообщить вам о горьком, печальном событии в нашей жизни, о невосполнимой утрате - вчера, 6 августа, на 87-ом году ушел из жизни Евгений Михайлович Голубовский...
Вице-президент Всемирного клуба одесситов, Почетный гражданин Одессы, полный кавалер орденов Маразли, обладатель наград "Золотое перо Одессы", "Общественное признание" и многих других, украинский журналист, публицист и культуролог, редактор газеты «Всемирные одесские новости», зам.редактора Альманаха «Дерибасовская-Ришельевская», руководитель Литературной студии "Зелёная лампа", составитель и автор предисловий более чем двадцати книг, таких, как «Венок Ахматовой», «Венок Пастернаку», «Венок Мандельштаму», трехтомник В. Жаботинского, «Облако» Ю. Олеши, сборников А. Фиолетова, В. Инбер, Н. Крандиевской, В. Пяста, "Война" (2022 г.) и многих-многих других.
В последние месяцы Евгений Михайлович Голубовский болел все чаще. Сказывались давние недуги, но уверен - он тяжело переносил реалии войны - уже второй на его веку. Дело не в конкретных трудностях, хотя и они были, а в чувстве горечи и негодования: спустя десятилетия Одесса нынче вновь подвергается бомбардировкам - ранены здания ( и среди них-музеи), любимые с детства, гибнут люди, Голубовский стал активным участником второй Обороны Одессы, публицистом, практически ежедневно обращающимся к землякам со страниц ФБ и нашего альманаха «Дерибасовская - Ришельевская», одним из фундаторов которого является с начала 21 века и останется таковым - покуда мы будем выходить.
Вітаємо з днем народження члена ВКО, керівника Джаз-клубу ВКО Олексія Петухова!
Олексій Миколайович - віртуозний джазовий піаніст і композитор, один з лідерів Одеської джазової школи, педагог, аранжувальник, майстер джазової інтерпретації, автор і виконавець чудових джазових програм у Джаз-клубі ВКО, ініціатива створення якого належить йому. Олексій один з найбільш концертуючих джазових музикантів, учасник численних фестивалів в Україні та за її межами, і справжній романтик джазового фортепіано, що володіє унікальним даром магічних джазових імпровізацій.
