Живем дальше... Светлой памяти Евгения Михайловича Голубовского...
Осторожно взяла в руки часы отца. Браслет на пару звеньев больше, чем нужно. На папе они тоже болтались в последние месяцы. Но он не выпускал часы и телефон из рук. Звонков становилось все меньше, совсем не стало, и телефон, в какой-то момент разрядившись, остался брошенным, ненужным. А в часы отец до последнего вглядывался. Я запоздало посмотрела, не остановился ли ход, как бывает в книгах. Нет, они равнодушно отстукивают дальше. Теперь на моей руке.
Вітаємо нашу рідну країну з Днем Державного Прапора та Днем Незалежності!
На честь цих великих свят керівники Всесвітнього клубу юних одеситів Єлизавета Скорба та Никита Герус, підібрали декілька віршів - поповнень поетичної скарбнички ВКЮО, Одеси та всієї України.
Вчера во Всемирном клубе одесситов состоялась Презентация Альманаха "Дерибасовская-Ришельевская" № 94.
Редактор Альманаха Феликс Кохрихт рассказал о процессе создания этого номера, активным участником которого, как и всегда, был Евгений Михайлович Голубовский буквально до последних часов своей славной жизни.
Авторський проєкт Фелікса Кохріхта "Діалоги на Ніжинській" з програмою "ДВА НАРОДИ - ОДНА ТРАГЕДІЯ"
Обидва народи стали жертвою програми знищення євреїв та ромів, яку розробили та втілювали в практику фашисти під час Другої світової війни. Саме цій темі була присвячена Конференція, яка відбулася в Одеському музеї Голокосту, створеному асоціацією євреїв - вязнів гетто та концтаборів, присвячена черговій річниці жахливої масової акції по знищенню ромів.
На початку року, вже військового, Євген Голубовський запропонував публікувати на сторінках газети "Вечерняя Одесса" оповідання-спогади під умовною спочатку назвою «Де ця вулиця, де цей будинок?»."Сподіваюся, кожен розділ буде в газеті, заголовок - адреса, а потім усі глави вийдуть книгою", - написав він до редакції.
Так з'явилася у «Вечірній Одесі» рубрика «Мій двір», і одразу в редакційному портфелі «вишикувалася» черга з оповідань читачів. Рубрика — одна із найпопулярніших досі. І ця ідея Голубовського, як і всі колишні (романи-буриме в газеті пам'ятаєте?), виявилася живучою, затребуваною. Скільки б він ще придумав і запропонував газеті цікавого…
Не стало креативної, талановитої, життєлюбної людини, нашого генератора ідей.Сьогодні автор проекту — у проекті з розповіддю про свій двір, яка неодноразово згадується у книгах Євгена Голубовського.
Так ми згадуємо та згадуємо колегу, друга, Почесного громадянина улюбленого ним міста.
Большого, многое за свою жизнь сделавшего человека каждый знает со своей стороны.
Я не застал его знаменитых журналистских лет (о работе его в «Вечерней Одессе» ходят легенды), не ходил к нему на эфиры в годы его занятия тележурналистикой, не посещал заседаний секции книги при Доме учёных.
Авторський проект Фелікса Кохріхта «ДІАЛОГИ НА НІЖИНСЬКІЙ» з програмою «ПРО ЮРУ, ПРО ДЖАЗ та й ПРО НАС…»
Всі, хто зараз приймає участь у цій програмі, розуміючи унікальність талану та особистості Юрія Кузнецова, мали рідку вдачу знати його багато років не тільки, як видатного діяча мистецтва, але як дотепну, сердечну, самовіддану людину.
Дорогие друзья! Вынуждены сообщить вам о горьком, печальном событии в нашей жизни, о невосполнимой утрате - вчера, 6 августа, на 87-ом году ушел из жизни Евгений Михайлович Голубовский...
Вице-президент Всемирного клуба одесситов, Почетный гражданин Одессы, полный кавалер орденов Маразли, обладатель наград "Золотое перо Одессы", "Общественное признание" и многих других, украинский журналист, публицист и культуролог, редактор газеты «Всемирные одесские новости», зам.редактора Альманаха «Дерибасовская-Ришельевская», руководитель Литературной студии "Зелёная лампа", составитель и автор предисловий более чем двадцати книг, таких, как «Венок Ахматовой», «Венок Пастернаку», «Венок Мандельштаму», трехтомник В. Жаботинского, «Облако» Ю. Олеши, сборников А. Фиолетова, В. Инбер, Н. Крандиевской, В. Пяста, "Война" (2022 г.) и многих-многих других.
В последние месяцы Евгений Михайлович Голубовский болел все чаще. Сказывались давние недуги, но уверен - он тяжело переносил реалии войны - уже второй на его веку. Дело не в конкретных трудностях, хотя и они были, а в чувстве горечи и негодования: спустя десятилетия Одесса нынче вновь подвергается бомбардировкам - ранены здания ( и среди них-музеи), любимые с детства, гибнут люди, Голубовский стал активным участником второй Обороны Одессы, публицистом, практически ежедневно обращающимся к землякам со страниц ФБ и нашего альманаха «Дерибасовская - Ришельевская», одним из фундаторов которого является с начала 21 века и останется таковым - покуда мы будем выходить.
