Вчора у Всесвітньму Клубі Одеситів, відбувся концерт «Талановиті діти Одеси - дітям переселенцям», присвячений дню Незалежності України.
Юні виконавці, учні Мистецької школи №1 імені Е.Г.Гілельса, натхненно виконали твори українських та європейських композиторів. Гучні оплески, та крики «браво» створили неймовірну атмосферу справжнього свята!!!
Молодість - це майбутнє і ми хочемо бути почутими. З усіма недоліками, усією історією за плечами
У Всесвітніьому клубі одеситів відбулася благодійна музично-поетична зустріч «Ступінь понимания». Перша зустріч зі спільного проекту Всесвітньому клубі одеситів та проекту «Вільні Душі» для дітей-переселенців та одеських підлітків, де гости Клубу приєдналися до мистецтва, що живе й розквітає навіть під час війни.
Что больше может сплотить, консолидировать людей разных национальностей, различных конфессий, чем конституция, гимн и флаг! Стать в один строй под знамя своей страны – означает идентифицировать себя со всеми его гражданами.
С провозглашением независимости Украины, сине-желтое знамя – символ вольного украинского казачества, стало символом всего нашего государства, всех граждан нашей свободолюбивой страны.
Державний Прапор – це символ духу і свободи нашої країни, символ всіх головних етапів і звершень, які сталися протягом усіх років незалежної України. Український народ зробив свій історичний вибір – бути Україні незалежною і суверенною державою!
Вітаємо зi святом! Бажаємо мирного неба, сімейного щастя і світлого майбутнього!
130 років тому в Одесі народився Ісаак Гроссман (1892-1977 рр.) - легендарний уболівальник одеського футболу.
Одесити завжди знали і шанували людей, які приносять місту славу - артистів, музикантів, художників, спортсменів... Найбільшою популярністю завжди користувалися футболісти, їх обожнювали всі. Короля вболівальників, улюбленця одеситів - Гроссмана (інакше його не називали) знали всі, хоча не було телебачення, про нього не писали газети і не говорило радіо.
Гумор та сатира в інформаційній війні проти російської агресії
Сатира і жарти стали супутником людей, які переживають найважчі часи. Для багатьох - це і терапія, і надія, і спосіб перемогти ворога
Те, що гумор і сатира стріляють не гірше зброї, стало зрозуміло ще з перших днів війни, коли фраза про російський військовий корабель зробила український гумор зрозумілим у всьому світі і, до речі, дала ім'я Міжнародному конкурсу карикатуристів «Російський військовий корабель, йди на * * *». На тисячі анекдотів перетворитися історії про Чорнобаївку, де підрозділи, так званої, «другої армії світу» українці розбивали більше 20 разів. А коли в російський дрон влучно полетіла банка огірків, у мережах заговорили - з українцями краще не жартувати.
Задумчивая классика и оптимистичный джаз: одесские музыканты сыграли в пользу теробороны
Еще пять бронежилетов передал бойцам территориальной обороны Всемирный клуб одесситов (всего уже куплено и передано более семидесяти, не говоря о тепловизорах, обуви, биноклях и прочем). Сбор на новые полезные в военное время вещи продолжился на необыкновенном концерте пианиста Алексея Петухова и молодых музыкантов, в том числе студентов.
В 2014 році Одеса стала домівкою для Військово-морських сил Збройних сил України та тисяч військових моряків з Криму. Разом ми пережили часи перебазування та створення умов для розміщення військових підрозділів, разом пройшли шлях створення навчальної бази та перехід на нові військові стандарти армії. Згодом Одеса стала й базою для проведення навчань «СіБриз», а військові кораблі країн НАТО - частими гостями нашого міста.
Литературно-поэтическая встреча «Времена» собрала во Всемирном клубе одесситов поэтов, писателей и почитателей творчества двух замечательных поэтов – Ольги Лесовиковой и Елены Герасимовой.
Представила творчество поэтов Любовь Купцова, искренний и теплый отзыв о встрече написала поэт и переводчик Елена Зимняя: "Побывала вчера в волшебном пространстве, созданном двумя писательницами, подругами и милыми женщинами – Ольгой Лесовиковой и Еленой Герасимовой.
Николай Толвинский. Они оставили след в истории Одессы
165 лет назад в Варшаве родился Николай Константинович Толвинский (1857-1924 гг.) – архитектор.
Профессиональным мастером в 1889 году Николай Константинович приезжает в наш город, за плечами Варшавское реальное училище, блестящее окончание архитектурного факультета Санкт-Петербургской Императорской академии художеств, ряд интересных конкурсных работ.