Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з розповіддю Лілія Бабінцевої.
Шановні друзі та члени Всесвітнього клубу одеситів!
Повідомляємо вас, що з 14 червня 2023 року діє новий графік роботи Клубу на літній період:
Понеділок – п`ятниця - з 12.00 до 16.00
Субота, неділя – вихідні дні
На славу України, заради нашої перемоги ми продовжуємо Благодійні концерти за участю найкращих одеських артистів, письменників, художників, поетів, творчих людей і колективів Одеси!
З анонсом заходів Клубу можна ознайомитись:
Познайомитися з проведеними ВКО Благодійними заходами ви зможете на нашому YouTube каналі за посиланням: «Одеські зустрічі у дні війни»: https://youtube.com/playlist?list=PLEjcHskrdc3AI3hjkTMOSJJguaNgmlfHc
Охочі допомогти ВКО у зборі коштів для придбання необхідних ліків та матеріалів для поранених бійців ЗСУ можуть перерахувати на розрахунковий рахунок або корпоративну картку Клубу благодійний внесок:
Розрахунковий рахунок ВКО: iban: ua343071230000026009020254276, банк: ПАТ «БАНК ВОСТОК», ЄДРПОУ: 13878081
Корпоративна картка: 5375 4907 0031 1011.
Завжди неподалік,
Ваш ВКО
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з розповіддю Лілія Бабінцевої.
2 вересня, у день народження Одеси, відбулося урочисте вручення щорічної муніципальної премії Одеського міського голови «Культурна столиця» діячам культури та мистецтва.
З ініціативи міського голови, одеською міською радою було прийнято рішення започаткувати з 2017 року проєкт - щорічну муніципальну премію Одеського міського голови «Культурна столиця» для преміювання діячів культури Одеси, які своєю творчістю та громадською діяльністю роблять величезний внесок у розвиток культури нашого міста.
У день 229-річчя улюбленої Одеси Всесвітній клуб одеситів радий повідомити про відкриття філії ВКО в місті Нью-Йорк, США!
Декларація філії Всесвітнього клубу одеситів у Нью-Йорку:
Об'єднуючи серця, з'єднуючи континенти: наша місія у збереженні спадщини Одеси.
З днем народження, улюблена Одеса!
"З Одеси можна виїжджати, можна виїхати назавжди, але сюди не можна не повернутися", - говорив беззмінний Президент ВКО Михайло Жванецький. Підтвердження його слів - у величезній кількості привітань нашому місту від одеситів з усіх країн світу. У кожному з них - любов, підтримка і побажання миру! Невелику частину привітань надаємо Вашій увазі
Олексій Семенищев... пішов у вічність...
Істинний одесит, найвідданіший член Всесвітнього клубу одеситів, справжній майстер слова, звуку, музики слова, улюблений друг і надійний співавтор...
Невиправна втрата для Одеси, для всіх нас...
"Є місто, яке я бачу уві сні.
О, якби ви знали, яке дороге..."
Вечір останньої середи літа 2023 року гості ВКО провели в компанії творчості членів Всесвітнього Клубу Юних Одеситів!
Софія Євсегнєєва, Поліна Коломієць, і Артем Борисов прочитали свої нові нові твори. Свій вірш Поліна присвятила Одесі до дня її 229-річчя
Моє подвір'я
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні разом з "Вечіркою" публікуємо розповідь Тамари Коленко.
25 августа в Джаз-клубе ВКО Маэстро Петухов исполнил свои непревзойденные джазовые импровизации для гостей ВКО.
В концертной программе приняли участие Игорь Лосинский, исполнивший, да-да, именно исполнивший свои переводы американской джазовой поэзии, и известный одесский актер, степ-танцор Алексей Гилко. Бессменная ведущая, руководитель Джаз-клуба ВКО Елена Шевченко открыла и провела этот удивительный концерт.
Живемо далі...
Світлій пам'яті Євгена Михайловича Голубовського...
Обережно взяла в руки годинник батька. Браслет на кілька ланок більший, ніж потрібно. На татові він теж бовтався в останні місяці. Але він не випускав годинник і телефон із рук. Дзвінків ставало дедалі менше, зовсім не стало, і телефон, у якийсь момент розрядившись, залишився кинутим, непотрібним. А в годинник батько до останнього вдивлявся. Я запізно подивилася, чи не зупинився хід, як буває в книжках. Ні, він байдуже відстукує далі. Тепер на моїй руці.