Гумор та сатира в інформаційній війні проти російської агресії

Сатира і жарти стали супутником людей, які переживають найважчі часи. Для багатьох - це і терапія, і надія, і спосіб перемогти ворога

Те, що гумор і сатира стріляють не гірше зброї, стало зрозуміло ще з перших днів війни, коли фраза про російський військовий корабель зробила український гумор зрозумілим у всьому світі і, до речі, дала ім'я Міжнародному конкурсу карикатуристів «Російський військовий корабель, йди на * * *». На тисячі анекдотів перетворитися історії про Чорнобаївку, де підрозділи, так званої, «другої армії світу» українці розбивали більше 20 разів. А коли в російський дрон влучно полетіла банка огірків, у мережах заговорили - з українцями краще не жартувати.
З точки зренія психологів- гумор - це одночасно і захист, і зброя. Це захисна реакція організму, яка, по-перше, перетворюється на внутрішню оборону, яка дозволяє пережити весь цей кошмар, який творить росія. І навіть вистачає вистачає на атаку: меми і постійний тролінг їх недолугих воєних.

Як переконалися організатори конкурсу в ході численних виставок в Україні та за її межами, багатьом українцям сатира і гумор допомагають кожен день переживати стрес і знаходити сили, щоб боротися з агресором. Справа не тільки у виході стресу, а й у формуванні власного унікального коду. Окупаційні війська, які завдають страждань, не можуть контролювати гумор і стримувати його. У людей, які переживають важкі часи, з'являється те, що належить тільки їм, що у них не можна відняти. Через жарти або чорний гумор люди вказують на абсолютний жах війни.

«Щоб не плакати, я сміялася», - писала Леся Українка і ця фраза виявляється дуже точною, коли слова стають зброєю. Жарт, крилата фраза або їдка карикатура не зіб'є «крилату» ракету, проте може зруйнувати інформаційний вакуум, а разом з ним і режим, що стоїть на брехні.

Однією з форм інформаційної війни є проект ініційований у РК «Миколаїв» за сприяння обласних дирекцій Укрпошти Миколаєва та Одеси. Ідея народилася 6 травня ц. р. в ході виставки карикатур у Всесвітньому клубі одеситів. Картина «Ассоль уже не та»... голови «Клубу карикатуристів Одеси» Віктора Джеваги стала основою для створення марки і тематичного конверта у волонтерському проекті допомоги фронтовим територіям. Цей досвід вже був повторений під час співпраці оргкомітету конкурсу карикатур з художниками Юрієм Журавлем (Рівне. Марка "Святий Миколаїв захищає Миколаїв".) і одеситом Володимиром Ленським (марка "Пишемо нову історію Європи. Острів Зміїний. Храм Ахілла ".
Унікальний чорноморський острів Зміїний стал центром тяжіння і каменем спотикання «російському військовому кораблю», від флагмана до буксирів і якихось катерів-динозаврів. Зміїний..., сама назва має б насторожити бажаючих потоптати і пограбувати. Є на планеті таємничі і загадкові місця, в яких природними аномаліями, історичними вихорами і пам'яттю поколінь створюється оригінальне енерго-інформаційне поле, дух і щит місця. У минулому в таких місцях виникали святилища і храми, ці аномальні зони називають місцями сили, що не метафора. Тут краще поводитися пристойно, з повагою місця в першу чергу. У всякий храм, якщо хочеш увійти, слід заходити з поклоном і розумінням кому і навіщо вклоняєшся, а не вламуватися за своєю жадібною і жадібною потребою. Подібні наміри ламаються силовим полем, духом місця, а з такими прибульцями всяке недобре починає відбуватися.
Історія острова починається з Троянської війни і загибелі Ахілла, який був напівбогом по матері. Щоб дати притулок і заняття духу Ахілла, боги подарували йому острів з білих від солі неприступних скель на краю світу античного світу. Тут прикордонний пост між світом живих і світом мертвих, другий вхід в царство Аїда, і початок відомої підземної річки Стікс, через яку душі померлих на той світ переправляються. Ахілл став Понтархом, правителем моря, а острів його центром. Нагородою Ахіллу на острів була доставлена Олена, яка в тій війні чималу роль зіграла, тут відбувся їх шлюб на небесах, тут залишилися жити їхні душі.
Десь у п'ятому столітті до Різдва Христового греки побудували на острові храм Ахілла. Століттями Острів був священним, мореплавці обов"язково підходили вклонитися Ахіллу Понтарху, принести дари та попросити успіху плавання. Звичайно в усі часи перебували темні люди, які хотіли вкрасти скарби храму, а то і весь острів захопити, але досі ні в кого нічого не виходило
В оправі горизонтів Острів схожий на дорожній камінь на морському перехресті, по дну до Острова підходить русло стародавньої річки. На сухопутних дорожніх каменях, як відомо, було написано куди кому йти: направо підеш..., наліво підеш..., і т. п. В море інакше. Потрібно підійти до Острова, вклонитися і піднести дар Ахіллу, потім просити і питати, чого тобі потрібно, тоді буде правильний курс вказаний до мети твого плавання і море добрим буде. А якщо підійти типу: «Здавайся, я прийшов»..., то... Мабуть «російський військовий корабель» з гуманізму відразу отримав найбезпечніший курс, пішов би, ще б плавав...
Зміїна суть - неосяжна пам'ять і мудрість. Острів збирає часи і зберігає пам'ять, залишаючи пам'ятні вузлики їх фрагментами. Епохи, культури, яскраві події і катастрофи, Троянська війна, Перша і Друга Світові, зараз до цієї колекції додається Третя... Пам'ять необхідна для розуміння того, що відбувається, і визначення шляху в майбутнє, пам'ять це перший учитель. Острів..., храм історії і навчальний клас культури посеред моря..., не варто сюди з хамством, жадібністю і брехнею заходити, можна швидко по той бік Стікса опинитися.

Про це розповідали учасники прес-конференції, яка відбулася у Всесвітньому клубі одеситів «Гумор та сатира в інформаційній війні проти російської агресії» за участю одеських художників Віктора Джеваги та Володимира Ленського (https://fb.me/e/4L46oOJNu).
Додамо, що в ході реалізації проекту придбані електрокардіографи, дефібрилятори, інші необхідні медичні прилади та ліки для прифронтового госпіталю в Миколаєві, організовані гуманітарні коридори з Рівного, Львова, словацького Кошице для доставки продовольства, ліків, візків для інвалідів та інших життєво важливих речей для жителів Миколаєва
Оргкомітет Міжнародного конкурсу карикатур
«Російський військовий корабель, йди на * * *».

Фото – Олександр Синельников