Вийшов у світ Альманах "Дерибасівська-Ришельєвська" № 93!

Щороку другий номер нашого альманаху виходить на початку першого місяця літа, який для нашого міста, як і для всієї України, - особливий.

Двадцять другого червня рівно о четвертій годині Київ бомбили, нам оголосили, що почалася війна... Ті, хто постарше, помітили, що ми не помістили цю фразу в лапки, як це годиться при цитуванні. У 1941 році діди-прадіди, та й батьки наших читачів сприймали цю пісню, що народилася в перші дні війни, як реальний і тяжкий факт життя, що катастрофічно змінилося. Нещодавно - у лютому - ми відзначили рік війни, що спіткала нинішнє покоління громадян України, які борються з російськими агресорами. Цьому був присвячений попередній наш альманах. А ось пісня, яку співав би весь український народ, ще не створена. Є багато чудових віршів про війну. У цьому альманасі прочитайте вірші Таї Найденко українською та російською мовами, а ось пісні все ще немає... Панове композитори, почуйте це соціальне замовлення.

У нинішньому альманасі, знову ж таки за традицією, що склалася у війну, у розділі "Під звуки повітряної тривоги" студійці літературного клубу ВКО "Зелена лампа" продовжують ділитися з нами думками і почуттями. Поети, прозаїки, але насамперед - патріоти. З перших номерів, уже понад двадцять років наш альманах відзначає у червні день народження Олександра Пушкіна. Нинішнього року він збігається з двохсотріччям його перебування в одеському засланні. Ми раді, що монографія Олега Губаря, члена редколегії альманаху, про перебування поета в нашому місті, повністю була нами надрукована. Молоде місто надихнуло молодого поета на створення блискучої поезії. Він повернеться думками до Одеси і створить "Одеську главу" "Євгенія Онєгіна". Пушкін проникливо і влучно позначив особливі риси Одеси. Про чудовий клімат: "Тут довго ясні небеса..."; про відкритість міста і його перспективи на майбутнє: "Тут все Європою, дихає, віє..."; про море, з яким важко розлучитися: "Прощавай, вільна стихія"... У цьогорічному номері - спеціальна добірка, яку відкривають вірші видатних українських поетів, присвячені О.С. Пушкіну, та переклади Пушкіна українською мовою починаючи з 1836 року, коли вийшла книжкою "Полтава", перекладена Євгеном Гребінкою, переклади Івана Франка, - до наших сучасників.

Молодий Павло Тичина: "Перед пам'ятником Пушкіну в Одесі".

"Здоров будь, Пушкін, мій земляк могутній!
І ти, морська глибина, і ви, одеські хмари!..".

Пушкін, природно, веде нас на Пушкінську вулицю. Тут нещодавно відбулося урочисте вручення Одесі пам'ятного знака ЮНЕСКО. Багато років місто домагалося, щоб його історичний центр було включено до охоронної зони цієї міжнародної організації. Нарешті це сталося. І коли ми бачимо ліси навколо будівлі філармонії, ми сподіваємося, що до її реставрації долучаться європейські фахівці. Про це зараз домовлялися мери Одеси і Венеції в нашому місті. А реставрувати потрібно безліч об'єктів: будівля архіву - колишню Бродську синагогу, будинки на Маразліївській вулиці.

До речі, у цьому номері альманаху розділ із майбутньої енциклопедії "Маразліївська", яку створює група ентузіастів. По суті, це волонтерський проєкт.

За коротку в історичному перерахунку біографію Одеса зазнавала і епідемій, і ворожих атак. Традиційною і незмінною стала активна і дієва участь громадян різних станів і етносів у допомозі захисникам міста, всім постраждалим від війни. І наш час - тому підтвердження. Ми розповідаємо про благородну спільноту волонтерів.

Нещодавно дізналися про волонтерку Маргариту Пекар, яка з 2014 року і до недавньої зими, будучи абсолютно цивільною і далеко не молодою, до недавнього відходу вважала наш головний військовий госпіталь на Пироговській своїм домом і другою сім'єю. Накопичені за довге трудове життя кошти вона витрачала на модернізацію та оснащення приміщень кількох відділень госпіталю. Сьогодні в них на почесному місці, поруч із портретами видатних військових медиків - і фотографії усміхненої милої Маргарити Пекар. У наступному номері ми розповімо про її непросту долю: дитина війни, яка дивом врятувалася від загибелі в гетто, інженер і перекладач, яка двадцять років прожила в США і повернулася до рідної Одеси... Нашими співрозмовниками будуть медики госпіталю і син Маргарити Пекар. Можна ще і ще вводити вас у наші плани. В Одесі виникає новий сучасний Музей Голокосту. Як не підтримати цю ініціативу, як не допомогти його директору П. Козленку?

Наша музейна спільнота зазнала величезної втрати, померла відповідальний секретар літмузею Олена Каракіна, постійний автор альманаху. Ми плануємо у вересневому номері опублікувати її статтю, спогади про неї.

А зараз повертаємося до номера, який ви тримаєте в руках. Так, у дні війни ми все ж знайшли гроші, щоб видати альманах. А в ньому представлені художники Пороники і Давид Тихолуз, музиканти Олексій Ботвінов і Євген Лукашев, прозаїки Елла Леус і Анна Міхалевська...

Війна не зупинила творчий процес.

Електронна версія Альманаху доступна на нашому сайті за посиланням: http://odessitclub.org/index.php/uk/almanah/4544-almanakh-93