Чотири роки тому з життя пішов Олег ГУБАР почесний та потомствений одесит

На деяких сайтах під його світлиною пишуть: «Журналіст та поет». Він був і таким - багато років працював у газетах та журналах, писав вірші... Але до вітчизняної та міжнародної науки Олег Губар увійшов, як історик, археолог, що відкрив чимало унікальних та знаменних фактів у галузях історії, архітектури, культури, літератури.

Він був різним - коли днями працював у нетоплених сховищах архівів, у експедиціях по степам та лісам України, а потім - красномовним та обізнаним, дотепним співбесідником на наукових симпозіумах та у дружньому колі. Друзів в нього було багато усе життя. Під час служби у арміі Олег був поранений та й здоров'я його не було з кращих, але більш стійкої, терплячої та мужньої людини у нашому колі не було… У Всесвітньому клубі одеситів ми були раді, коли після серйозних та складних ділових розмов він брав у руки гітару та співав – мав абсолютний слух та почуття стилю. І не тільки у співах - Олег Губар мужньо та стійко захищав те, що вважав важливим для міста, для країни, для суспільства, для тих, хто йому довірився.

Одним з найбільш складних, принципових та своєчасних його проектів стало багатолітнє дослідження історії першого Одеського цвинтаря, на місці якого був створений сквер. І він таки знайшов, де були поховані ті, хто спланував та почав будувати нове місто - Одесу. Він та ті, хто йому допомагав: місцева влада, науковці, волонтери перемогли і там, де покояться наші прадіди зараз - Меморіал. Олег Губар (у спіавторстві з Михайлом Пойзнером) створих та видав тоді фундаментальний том та здобув нашу вічну подякую.

Саме на цьому Меморіалі ми прощалися з ним чотири роки тому. На траурному портреті Олег Йосипович Губар був пов'язаний лентою з відзнакою Почесного громадянина Одеси, яким був удостоєний декілька років тому. Але при житті був з нею на людях лише кілька разів, коли відзначався День міста. Та ще - на сайті: «Народися у Одесі». До цього додам, як усі його пращури…

Фелікс Кохріхт.