"БІЛОМУ ЛИЦАРЮ" одеських музикантів" частина II.
Присвячено пам'яті Миколи Голощапова

Ми продовжуємо друкувати фрагменти бесіди з Миколою Голощаповим, яка відбулася у листопаді 2000 році до його 60-ти річного ювілею.

Публікація у газеті "Одеський вісник" 15 листопада "Як би не склалася доля".

"Обрати музику своєю професією було нелегко. Обожнюючи музику, я мав багато сумнівів. Мій близький друг - Віктор Доронін, на той час вже був студентом музичного училища - переконав, що треба спробувати себе у музиці. Роки навчання у Ставропольському училищі "відкрили" мої очі і вуха. 4-ох річний курс я завершив за три роки, при тому, за один рік пройшов програму 3-го і 4-го курсів, чим і досі горжуся!

Потім став студентом Одеської консерваторії і, таким чином, зв'язав своє життя з цим чудовим містом. (Я не маю, на жаль, права вважати себе корінним одеситом, хоча живу у цьому місті вже більше 40 років і також є членом Всесвітнього клубу одеситів)"

- А коли у вашому житті з'явився джаз?

Це почалося ще у юності. Але вже у роки консерватора кого життя я відчув, що у моєї душі йде принципова боротьба. З одного боку, як музикант-валторніст, я обожнював академічну музику, багато грав у симфонічного і оперному оркестрах і досі з насолодою ходжу на концерти. З іншого боку, мені більш близькими були джазові ритми, інтонації, імпровізації і взагалі естетика джазу.

- А з роками відношення до джазу не змінилося?

Ніяк не змінилося! Скажу більше - зараз моє ставлення до нього більш серйозне, я розумію, що джаз - це музика XX століття, елемент планетарної культури! Джаз - найбільш демократично мистецтво взагалі, а зараз - особливо. Ми часто говоримо - "революційне мистецтво", "революційні настрої", маючи на увазі руйнування чогось іншого, попереднього. Прикро, це є у рок-мистецтві, рок-культурі, модернізації цілому (не тільки у музиці). Джаз же, народившийся як форма певного соціального протесту, при цьому ніколи не закликав на барикади, к революції як порушенню, ніколи не вимагав заперечення, а, скоріше, еволюціонував. Якщо завгодно, джаз - це форма самовисловлювання і самоствердження. Можливо, саме тому, інтуїтивно, неусвідомлено став прихильником цього жанру."

Слідкуйте за продовженням цього інтерв'ю на сторінці Джаз-клубу.

Бесіду провела - Олена Шевченко.