Олексій Семенищев... пішов у вічність...
Істинний одесит, найвідданіший член Всесвітнього клубу одеситів, справжній майстер слова, звуку, музики слова, улюблений друг і надійний співавтор...
Невиправна втрата для Одеси, для всіх нас...
Олексій Семенищев... пішов у вічність...
Істинний одесит, найвідданіший член Всесвітнього клубу одеситів, справжній майстер слова, звуку, музики слова, улюблений друг і надійний співавтор...
Невиправна втрата для Одеси, для всіх нас...
"Є місто, яке я бачу уві сні.
О, якби ви знали, яке дороге..."
Вечір останньої середи літа 2023 року гості ВКО провели в компанії творчості членів Всесвітнього Клубу Юних Одеситів!
Софія Євсегнєєва, Поліна Коломієць, і Артем Борисов прочитали свої нові нові твори. Свій вірш Поліна присвятила Одесі до дня її 229-річчя
Моє подвір'я
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні разом з "Вечіркою" публікуємо розповідь Тамари Коленко.
Живемо далі...
Світлій пам'яті Євгена Михайловича Голубовського...
Обережно взяла в руки годинник батька. Браслет на кілька ланок більший, ніж потрібно. На татові він теж бовтався в останні місяці. Але він не випускав годинник і телефон із рук. Дзвінків ставало дедалі менше, зовсім не стало, і телефон, у якийсь момент розрядившись, залишився кинутим, непотрібним. А в годинник батько до останнього вдивлявся. Я запізно подивилася, чи не зупинився хід, як буває в книжках. Ні, він байдуже відстукує далі. Тепер на моїй руці.
Презентація Альманаху "Дерибасівська-Ришельєвська" № 94
Учора у Всесвітньому клубі одеситів відбулася Презентація Альманаху "Дерибасівська-Ришельєвська" № 94.
Редактор Альманаху Фелікс Кохріхт розповів про процес створення цього номера, активним учасником якого, як і
завжди, був Євген Михайлович Голубовський буквально до останніх годин свого славного життя.
Авторський проєкт Фелікса Кохріхта "Діалоги на Ніжинській"
з програмою "ДВА НАРОДИ - ОДНА ТРАГЕДІЯ"
Обидва народи стали жертвою програми знищення євреїв та ромів, яку розробили та втілювали в практику фашисти під час Другої світової війни. Саме цій темі була присвячена Конференція, яка відбулася в Одеському музеї Голокосту, створеному асоціацією євреїв - вязнів гетто та концтаборів, присвячена черговій річниці жахливої масової акції по знищенню ромів.
Моє подвір'я
На початку року, вже військового, Євген Голубовський запропонував публікувати на сторінках газети "Вечерняя Одесса" оповідання-спогади під умовною спочатку назвою «Де ця вулиця, де цей будинок?»."Сподіваюся, кожен розділ буде в газеті, заголовок - адреса, а потім усі глави вийдуть книгою", - написав він до редакції.
Так з'явилася у «Вечірній Одесі» рубрика «Мій двір», і одразу в редакційному портфелі «вишикувалася» черга з оповідань читачів. Рубрика — одна із найпопулярніших досі. І ця ідея Голубовського, як і всі колишні (романи-буриме в газеті пам'ятаєте?), виявилася живучою, затребуваною. Скільки б він ще придумав і запропонував газеті цікавого…
Не стало креативної, талановитої, життєлюбної людини, нашого генератора ідей.Сьогодні автор проекту — у проекті з розповіддю про свій двір, яка неодноразово згадується у книгах Євгена Голубовського.
Так ми згадуємо та згадуємо колегу, друга, Почесного громадянина улюбленого ним міста.
Светлый дух Евгения Михайловича Голубовского
Большого, многое за свою жизнь сделавшего человека каждый знает со своей стороны.
Я не застал его знаменитых журналистских лет (о работе его в «Вечерней Одессе» ходят легенды), не ходил к нему на эфиры в годы его занятия тележурналистикой, не посещал заседаний секции книги при Доме учёных.
Я тогда ещё не родился.